Гендерний аспект – важливий критерій оцінки політики безпеки держав. Саме тому на IV Міжнародній конференції ООН з питань жінок у Пекіні було проголошено встановлення гендерної політики як глобальної стратегії для досягнення статевої рівності.
Цілями Тисячоліття ООН передбачено до 2015 року забезпечити гендерне співвідношення на рівні не менше 30 до 70% тієї чи іншої статі в представницьких органах влади і на вищих щаблях виконавчої влади, а також скорочення наполовину розриву в доходах жінок і чоловіків.
Україна, підтримуючи чисельні міжнародно-правові інструменти, що закріплюють принцип рівноправності жінок і чоловіків, прийняла Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», який набув чинності 1 січня 2006 року та однією з перших внесла відповідну ст. 24 до Конституції України. Також зроблено значний крок вперед на шляху до інституціоналізації гендерних перетворень, що є результатом успішної роботи органів державної влади, міжнародних організацій та українських неурядових організацій.
Разом з тим, загальновизнаною проблемою на сьогодні для України є брак належного рівня усвідомлення суспільством важливості питання гендерної рівності, який позначається і на політиці держави. За наявністю відповідного законодавчого забезпечення та міжнародно-правових зобов’язань, державна політика впровадження гендерної рівності в нашій країні, на жаль, не користується достатнім рівнем розуміння і підтримки з боку суспільства або не спрацьовує повною мірою. Слід визнати, що в практичній реалізації гендерної політики України існують ще значні проблеми.
У липні 2002 року Президент України у Зверненні до Верховної Ради визначив європейську інтеграцію як економічну та соціальну стратегію України.
На сьогодні європейська інтеграція є головним пріоритетом зовнішньої політики в Україні. Відповідно, головним завданням української держави є прийняття європейських цінностей та впровадження відповідних стандартів у політичну, економічну і соціальну сфери. Гендер, і насамперед роль жінки, – вкрай важливий аспект міжнародного розвитку. Часто основна увага приділяється гендерній рівності, гарантіям участі, але розуміння різних ролей і чекань від статі усередині суспільства теж є частиною цього процесу.
З 2005 року Всесвітній економічний форум вимірює індекс гендерної нерівності для більшості країн світу. Залежно від значення цього індексу формується рейтинг країн за показником подолання розриву між чоловіками та жінками в чотирьох сферах життя.
Лідером цього рейтингу є Швеція. Щороку вона посідала перші місця. Україна ж посіла 48 місце з 115 досліджуваних країн у 2007 році.
Оцінюючи показник ген-дерної нерівності, виділяють чотири критичні області нерівності між чоловіками та жінками, перша – участь в економічній діяльності (співвідношення рівня зайнятості чоловіків і жінок). Друга – освітні можливості (доступність усіх ланок освіти для чоловіків і жінок). На третьому місці – участь у політичних процесах (представництво двох статей у парламенті та на міністерських постах). Остання позиція – здоров’я і тривалість життя (співвідношення здорового життя чоловіків і жінок).
Швеція досягла значного успіху в забезпеченні рівності статей в усіх сферах життя.
Історія шведської гендерної політики розпочалася давно, ще у 1250 році, коли за ініціативою шведського регента Біргера Ярла в країні починає діяти Закон про недоторканість особи жінки.
Гендерний баланс у шведському парламенті був досягнутий у 1980 році завдяки так званій свідомій політиці «зебри», яку підтримали всі партії, крім Консервативної. На сьогодні 47% членів парламенту – жінки і 53% – чоловіки. Уряд складається з 10 міністрів жіночої і 12 міністрів чоловічої статі. Частка жінок у місцевих радах (муніципальних і регіональних) складає 41%. Жінкам у Швеції довіряють не тільки місця у парламенті, але й загальне керівництво державою. Швеція є країною, де з 1979 року також законно дозволене спадкування престолу за жіночою лінією.
Середня зарплата жінки у Швеції складає 83% від середньої зарплати чоловіка. Різницю в зарплаті чоловіків і жінок значною мірою можна пояснити розходженнями між їхніми професіями, секторами, досвідом роботи і віком. Найбільша різниця між зарплатами у працівників приватного сектору.
Основним політичним інструментом для досягнення рівності статі на ринку праці є «Указ про рівні можливості». Два параграфи цього указу мають пряме відношення до ринку праці. По-перше, вимога про те, що роботодавці повинні активно працювати і вирішувати конкретні задачі щодо досягнення більшої рівності між чоловіками і жінками. По-друге, існує заборона дискримінації, а також обов’язок розслідувати і застосовувати відповідні міри. Роботодавець не має права несправедливо поводитися зі співробітником чи здобувачем робочого місця, що був чи збирається виходити у відпустку по догляду за дитиною.
Матері у Швеції, як і у більшості країн, частіше ідуть у відпустку по догляду за дітьми. Але і чоловіки використовують близько 20% загального часу відпустки по догляду за дітьми. Проводяться заходи, спрямовані на те, щоб стимулювати чоловіків активніше використовувати свою відпустку по догляду за дитиною.
Наприклад, 60 днів з 480 днів оплачуваної відпустки по догляду за дитиною можуть одержувати тільки татусі (у тому числі 10 днів у зв’язку з пологами).
Окрім цього, Швеція стала першою країною у світі, де батько отримав право і можливість на відпустку по догляду за дитиною, що оплачується. З 2008 року існує особлива фінансова винагорода для батьків, що розділяють відпустку між собою нарівно. Ці нововведення вплинули на реальне життя шведських сімей – татусі почали частіше використовувати свої відпустки, а матері отримали можливість більше часу присвячувати кар’єрі.
Гендерна рівність у збройних силах Швеції
Жінки служать у збройних силах з початку ХІХ ст., але протягом тривалого часу вони обіймали тільки цивільні посади. Лише з 1980 року жінки одержали можливість займати деякі військові посади. Пройшло ще дев’ять років, перш ніж жінки одержали формальне право обіймати будь-які посади в збройних силах.
До 1980 року жінки обіймали в збройних силах лише цивільні посади, такі як секретар, кухар, прибиральниця. Жінки служили також у різних добровільних організаціях, таких як Bla Starnan і Lottorna.
Bla Starnan існує з 1917 року. Споконвічна задача організації – звільнення чоловіків від сільськогосподарських обов’язків для військової служби. Сьогодні до складу організації входить 5500 членів. Вони займаються тваринництвом, ветеринарією, охороною тварин і поширенням інформації.
Організація Lottorna була створена в 1924 році і називалася Sveriges Landstormskvinnor. Сьогодні там працює близько 18 тисяч чоловік, що займаються залученням нових членів, утворенням і підготовкою жінок для різних позицій у збройних силах.
У 60-ті роки точилися активні дискусії про жінок у збройних силах. У ті роки пропозиція не була схвалена, але в 1975 році була створена державна комісія, що розглядала питання про місце та роль жінок в армії. Навіть був зроблений висновок, що жінки повинні одержати можливість служити офіцерами у Військово-Повітряних силах.
У 1981 році парламент прийняв рішення, завдяки якому жінки і чоловіки одержали можливість служити в усіх підрозділах збройних сил. Жінкам було дозволено займати офіцерські посади, а пізніше також служити солдатами і матросами.
У 1989 році жінки одержали формальну можливість служити у всіх підрозділах збройних сил, але до 1994 року жінки не могли нести військову службу, не здобувши військової освіти.
У 2000 році вперше була організована зустріч для жінок-військовослужбовців з усієї країни. У тому ж році була організована Мережа жінок-військовослужбовців (МЖВ), одне із завдань якої – поліпшувати положення «солдатів у спідницях» і збільшувати кількість жінок, які проходять офіцерську службу і службу за кордоном.
У жовтні 2002 року Військова академія збройних сил і збройні сили Швеції провели першу конференцію північних країн щодо інтегрування жінок у збройні сили. У конференції брали участь представники штабів сусід- ніх скандинавських країн, НАТО, зокрема, Великої Британії та США.
За десять років (1996-2006 роки) частка дівчат під час призову щодо кількості юнаків подвоїлася, а за останні п’ять років частка професійних військових жіночої статі збільшилася з 2,5 до 4,5%. Частка жінок, які обіймають цивільні посади у збройних силах, нині складає майже 40%.
У 2004 році збройні сили ініціювали проект «Гендерна сила». Формально проект було завершено у січні 2008 року, але реалізація продовжується і зараз у формі співпраці між збройними силами й іншими організаціями. Мета проекту – поліпшити військові і цивільні міжнародні зусилля Швеції з погляду гендерної перспективи.
Загально відомо, що коли десь виникає криза і кон- флікт, а тим більше військовий, страждають і жінки, і чоловіки. Однак у зв’язку з тим, що жінки і чоловіки, як правило, грають різні ролі в суспільстві і мають різні потреби, вони зіштовхуються з різними проблемами. Крім того, наслідки кризи і кон- флікту зазвичай важчі для жінок. Тому жінки, як і чоловіки, повинні брати участь у врегулюванні конфлікту, бути представлені за столом переговорів у питанні від-новлення зруйнованого суспільства.
Якщо вести мову про реальні військові конфлікти, а не звичайну армійську службу в мирний час, то більшість у миротворчих й інших силах представляли і представляють чоловіки. Жінки до цього часу, незважаючи на вимоги резолюції 1325 ради Безпеки ООН, рідко представлені в міжнародних місіях, а тим більше за столом переговорів.
Ця резолюція «Про положення жінок, мир і безпеку», що була прийнята в грудні 2000 року, спрямована на більш активну участь жінок на всіх етапах відновлення районів, що постраждали від чи під час криз, військових конфліктів.
Саме на виконання цієї резолюції в Швеції була створена організація «Гендерна сила». ЇЇ мета – підвищити компетенцію населення, особового складу збройних сил і ефективність зусиль Швеції на міжнародному рівні, спрямованих на утвердження рівної цінності жінок і чоловіків з урахуванням їх різних потреб й унікального досвіду.
«Гендерна сила» фінансується ЄС. Окрім збройних сил, участь у реалізації проекту беруть також керування рятувальних служб, поліція, Союз офіцерів.
Участь збройних сил у діяльності «Гендерної сили» було розділено на вісім проектів різної спрямованості. Метою одного з цих проектів було створення системи навчання для майбутніх консультантів з питань рівності (польові гендерні консультанти). Консультант із питань рівності бере участь у плануванні, реалізації заходів й оцінці зусиль, а також стежить за тим, щоб гендерна перспектива відігравала в них головну роль. Було проведено експериментальне навчання з вдалим результатом, і в майбутньому це навчання буде інтегровано в діяльність збройних сил.
Шведські експерти стверджують, що гендерна свідомість і рівень поінформованості особового складу Збройних сил про резолюцію ООН 1325 підвищилися з моменту початку роботи «Гендерної сили». Робота триває донині та буде продовжуватися в найближчі роки з метою зміцнення рівності та підвищення ефективності зусиль.
Окрім цього, уряд Швеції приділяє значну увагу створенню гідних умов для служби жінок у армії. Це не лише забезпечення морального комфорту, але й фізичних умов також. Зокрема, створюються окремі від чоловічих казарми. Не так давно був створений жіночий дизайн військової уніформи і білизни, що також характеризує ставлення до жінок в армії.
Головною рисою гендерної політики Швеції є те, що жінки на рівні з чоловіками повинні мати однакове право брати участь у функціонуванні збройних сил країни. Пріоритет надається саме професійним характеристикам, а не статі. Проте біологічні відмінності між чоловіками та жінками також враховуються. Для жінок створюються такі умови, щоб вони не відчували себе слабшими порівняно з чоловіками через біологічні відмінності.
Збройні Сили Швеції перебувають у стані трансформації, що полягає в переході від «жорсткої» до «м’якої» безпеки. Адже якщо раніше головним завданням було захист національних інтересів і кордонів, то зараз акцент робиться на участі у міжнародних місіях. Це і призвело до змін в статусі жінок у збройних силах, оскільки зі зміною воєнної політики держави змінюється місце жінки і ставлення до неї.
