У квітні Верховна Рада прийняла закон «Про ратифікацію меморандуму про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України і Організацією з безпеки і співробітництва в Європі щодо проекту ОБСЄ-Україна з утилізації запасів ме-ланжу (компонента рідкого ракетного палива)».
Проблема знищення цієї високотоксичної речовини вкрай актуальна для України – на військових складах зберігається близько 16 тис. 340 тонн меланжу. Паливо знаходиться в резервуарах, що експлуатуються вже протягом 20 років, і впритул наблизились до кордону технічної непридатності.
У 2006-2008 роках були здійснені перевірки баз зберігання меланжу і результати досліджень виявилися невтішними – товщина стінок деяких резервуарів за роки експлуатації скоротилась в 2-3 рази. Тобто, замість передбачених техпаспортом 12 мм, стінки «схудли» до 4-5 мм. Меланж терміново довелося перекачувати в резервні ємності. Однак кількість непридатних резервуарів щороку зростає, а значить і можливість розрушення ємностей, в яких знаходиться меланж.
Одним словом, тягнути далі нікуди, адже термін придатності резервуарів практично вичерпаний, резерву надійності залишилось років на п’ять.
«Необхідна негайна утилізація меланжу», – зазначає тимчасово виконуючий обов’язки Міністра оборони України Валерій Іващенко.
Отруйна спадщина
Меланж, що в перекладі з французької означає «суміш», – сумна спадщина від Радянського Союзу. Це дуже небезпечна і отруйна токсична суміш азотної кислоти з окисами азоту і один з компонентів рідкого ракетного палива – гептилу. Саме на ньому літала більшість радянських ракет – і стратегічних, і протиповітряної оборони. Меланж заливався в знамениту міжконтинентальну «Сатану» – СС-18, і в «певеошну» С-75, ту, якою під Свердловськом збили американського розвідника Гаррі Пауерса. Однак постійно тримати його в баках ракети неможливо – агресивна хімічна речовина «прої-дає» корпус. Саме тому меланж потребує спеціального зберігання, а перед стартом закачувався в ракети.
Після розпаду Союзу, в рамках програми зі знищення ракетних стратегічних комплексів, грошей на утилізацію всього меланжу в повному об’ємі Захід не дав. Так і залишились в Україні тисячі тонн меланжу. Склади розкидані по всій країні, і навіть знаходяться біля великих населених пунктів. Враховуючи те, що сховища морально і технічно зношені, країна може зіткнутися з екологічною катастрофою, що цілком сумірна з чорнобильською. У разі витоку ста «кубів» меланжу зона ураження складає 2 км2. Вся територія буде отруєна, а при контакті з парами меланжу настає миттєва смерть.
Василь Кутенський, голова Радехівської райради (неподалік цього містечка, що на Львівщині, на військовій базі зберігається близько 3 тис. тонн меланжу) навіть боїться подумати, що станеться з Україною при одночасній аварії на всіх складах зберігання меланжу.
«Радехів розташований на головному європейському водорозподілі, води якого течуть в Чорне і Балтійське моря, тут знаходяться великі запаси підземних вод», – зазначає Кутенський.
Хоча місто потроху позбавляється небезпеки. В 2007-2008 роках тут була змонтована і запущена в роботу установка з утилізації небезпечного палива. Тоді було перероблено 215 тонн меланжу, а головним фінансовим донором стала Польща.
«Я переконаний, що співпраця з Україною щодо утилізації ракетного палива «меланж» залишиться одним з основних напрямків у двосторонньому співробітництві України і Польщі», – вважає польський посол в Україні Яцек Ключковський.
Позбутися меланжу
Ще в 2005 році Організація з безпеки і співробітництва в Європі провела незалежну технічну оцінку вірогідних шляхів утилізації ракетного палива з відповідними економічними викладками.
За результатами роботи експертів, у березні 2008 року Кабінет Міністрів України й ОБСЄ підписали меморандум про взаєморозуміння щодо утилізації «меланжу». А вже 15 грудня 2008 року Секретаріат ОБСЄ оголосив міжнародний тендер з утилізації 3 тис. тонн компонентів ракетного палива. Вибір впав на склади, що розташовані у Вінницькій та Івано-Франківській областях. На цих базах у Калинівці й Цежневі загалом зберігається понад 3 тис. тонн меланжу – саме та кількість, на утилізацію якої ОБСЄ й виділяє гроші.
Перший етап цієї надважливої для України й Європи програми з утилізації меланжу стартує в листопаді. Він розрахований на один рік. Це витікає з контракту, що підписали т.в.о. Міністра оборони України Валерій Іващенко і Генеральний секретар ОБСЄ Марк Перрен де Бришамбо.
Цій події передували чотири роки плідної співпраці Міноборони України й Організації з безпеки і співробітництва в Європі. В результаті, незалежний оціночний комітет, до складу якого входили і українські експерти, визнав, що тендер на утилізацію меланжу виграли російські компанії. Контракт дістався альянсу російських підрядників, до складу якого увійшли науково-виробнича фірма «Техноазот», федеральні державні підприємства «Завод ім. Я. Свердлова» і «Бійський олеумний завод».
Росіяни мають великий досвід роботи з утилізації – за десять років співробітництва з Мінобороны РФ, заводи переробили понад 70 тис. тонн компонентів небезпечного палива. Як зазначив генеральний директор «Техноазоту» Володимир Арутюнян, технологія утилізації передбачає отримання концентрованої азотної кислоти шляхом переробки меланжу.
Фінансовими донорами реалізації проекту виступають вісім європейських країн – Чехія, Данія, Фінляндія, Німеччина, Норвегія, Польща, Іспанія, Швеція. Крім фінансової, ці країни надали ще й політичну підтримку втілення проекту в життя.
Валерій Іващенко вказав на важливість максимального залучення іноземної матеріально-технічної допомоги для утилізації меланжу. За його словами, ця допомога знадобиться при рекультивації територій, де зберігалося паливо, адже земельні ділянки в подальшому планується передати в користування місцевим общинам.
Щоб вивезти меланж, на першому етапі проекту буде потрібно шість залізничних ешелонів спеціальних цистерн – до кордону зобов’язання з відвантаження і транспортування небезпечної речовини на себе бере Україна. Держбюджету це обійдеться приблизно в 2,5 млн. грн. «А вже на хімвиробництвах на території Росії меланж буде перероблено в корисні хімічні продукти виключно громадянського використання – азотну кислоту і нітробензен», – зазначив Генсек ОБСЄ Марк Перрен де Бришамбо.
На сьогодні Міноборони України ставить перед собою основну задачу – виключити загрозу техногенної катастрофи шляхом забезпечення безаварійного зберігання компонентів рідкого ракетного палива на складах до повної утилізації. Крім цього, т.в.о. Міністра оборони України Валерій Іващенко пріоритетним вважає і забезпечення утилізації меланжу екологічно чистим, технічно прийнятним і економічно ефективним способом.
